СТРАШНУ ІСТОРІЮ БІЛЬШ НІЖ ДЕСЯТИРІЧНОІ ДАВНИНИ ЩЕ ПАМ' ЯТАЮТЬ БАГАТО КЕГИЧАН. МОВА ЙДЕ ПРО ТЕ„ЩО ХЛОПЕЦЬ, ЗОВНІ ЦІЛКОМ 3 БЛАГОПОЛУЧНОЇ СІМ'І, СКОІВ ЖАХЛИВИЙ ЗЛОЧИН. ДЛЯ СВОЇХ, НАЧЕБТО КУЛЬТОВИХ, РИТУАЛІВ УМЕРТВИВ ЮНУ, РОЗУМНУ І КРАСИВУ ДІВЧИНУ, ЩЕ Й НАДОДАЧУ ПОЗНУЩАВСЯ НАД 11 ТІЛОМ. ОБУРЕНА ГРОМАДСЬКІСТЬ ВИМАГАЛА ЖОРСТКОГО ПОКАРАННЯ ВБИВЦІ. СУД ВИРІШИВ ПО ЗАКОНУ. А ЛЮДИ ГУДІЛИ І В СЕЛИЩЇ, ІВ РАЙОНІ, ЖАХЛИВИЙ ВИПАДОК НАРОБИВ РОЗГОЛОСУ НЕ ЛИШЕ НА ВСЮ ОБЛАСТЬ, А Й НА ЦІЛУ УКРАЇНУ. ТА ДІВЧИНУ НЕ ПОВЕРНЕШ.ОТ І ШУКАЙ ТЕПЕР КОРІНЬ ЗЛА. ЗВІДКИ ВІН ВЗЯВСЯ? ЧИ НЕДОПРАЦЮВАЛА ШКОЛА, ЧИ, МОЖЕ, ГРОМАДСЬКІСТЬ, А НАСПРАВДІ, НАПЕВНО, ПОЧИНАТИ ТРЕБА 3 РОДИНИ.
Саме тому сім' ям, які опинились в складних життєвих обставинах, сьогодні надається чи не найважливіше значення в ланцюжку суспільних перепетій. Сьогодні знову соціальні працівники розповідають про чотирнадцятирічного хлопчика, мешканця смт Кегичівка, який досить дивно, м'яко кажучи, поводить себе вже зараз. І мова не йде про зверхне ставлення до педагогів, які приходять до нього додому, аби дати необхідні знання (бо він знаходиться на індивідуальному графіку навчання в зв' язку з хворобою). Соціальний працівник розповідає жахливі речі про те, що дитина в такому юному віці, вже має неабиякі специфічні пізнання в області анатомії, медицини, психології, парапсихології, проявляє агресію по відношенню до оточуючих. Найбільше, звичайно, страждають найрідніші - бабуся і мама. І хоча мама намагається виправдати «дивну» поведінку сина приналежністю його до елітної раси дітей індиго, бабуся ж відверто боїться онука. Сусіди, всі, як один, уникають спілкування з сім' єю і воліють зайвий раз оминати самі і особливо оберігати своїх дітей від випадкових зустрічей з хлопчиком. ІЦе не пізно схаменутись матері і звернутися за професійною допомогою до спеціалістів. Про це їй говорять безкінечно соціальні працівники. Але чи почує? Чи почують батьки цілком здорових, адекватних і позитивних дітей волання до них аби повернулися обличчям до власних чад? Адже дитина, це не маленька тварина, яку треба бодай пише нагодувати і зігріти. Дітям потрібна турбота і паска, увага і, головне, любов. Яка любов у сім' ї, де мати з своїм співмешканцем постійно в стані алкогольного сп'яніння? (в селі Красне). Про яку турботу до дитини можна говорити, якщо мати і її співмешканець живуть на синову пенсію, яку виплачує держава хлопчику по втраті годувальника (після смерті батька). Хлопець заступився за матір, а співмешканець матері його за те побив. За насилля над дитиною він, безперечно, відповість по закону. Буде суд. А що буде з психікою дитини? Кого обере мати: сина чи чужого дядька - и'яницю, який кинув трьох власних дітей, більше десяти років їх не бачив і не знає, напевно, ще й втік на другий кінець держави від аліментів? Крім того виникає питання про те, де ж та сім' я, в якій скоєне насильство? Шлюб не зареєстрований. «Чоловік» у «жінки» не прописаний. Прийшов-пішов. І вже сім"я? А ще соціальним працівникам доводиться працювати з такими батьками, які живуть разом (смт Кегичівка), признають сумісну дитину, а в документах вказують, що мати є одинокою, аби знову ж таки отримувати гроші від держави. В селі Бесарабівка є мати, яка отримує щомісячно чотири види різних соціальних допомог. Ніде не працює, зловживає алкоголем, ще й оселю з дітьми утримує в такому стані, що нормальна людина погидує туди зайти. Про всі ці факти страшно говорити і писати, але вони є в нашому житті. І координаційні ради по роботі з сім' ями, які опинились в складних життєвих обставинах, що регулярно проводяться в райдержадміністрації, інколи нагадують фільм жахів для простої необізнаної людини. Горе-мама 35-40 років стоїть і ллє сльози, як першокласниця, у вчительки просить вибачення і клянеться, що не питиме горілку, помиє нарешті підлогу в оселі, наведе лад в сім' ї. Ви вірите таким? А дітям доводиться щодня з цим жити. Я щоразу дивуюся тому, наскільки величезним запасом любові Господь наділив маленьких дітей. Вони навіть в таких умовах люблять їх - своїх мам, прощають їм усе„і виростають добрими, щирими людьми. А як будуть виховувати вони власних дітей? Невже це болить лише соціальним працівникам? Де ж ти - материнський інстинкт? Хто пробудить його, хто достукається до серця? За нелюбов немає юридичне-правової відповідальності, але всі колись будемо на Божім суді. Разом з тим нині передбачено цілком реальну відповідальність перед законом за нецільове використання бюджетних коштів - а точніше грошей, які збирають платники податків. Хто відповість за незаконне отримання виплат «одинокою» матір' ю, яка живе з реальним чоловіком, батьком своєї дитини, який до того ж від доньки не відмовляється? Ось саме тут, напевно, «лягає» не один державний бюджет. Дійсно, якщо порахувати, така собі «одинока» мама має кілька видів соціальних допомог, як правило, ніде не працює, а виплати надходять регулярно без затримок і збоїв. Можливо, такі ситуації вже треба розглядати не в кабінетах чиновників? На разі цілком реальний привід для втручання прокуратури? Та й громадськість не повинна бути пасивною. Народили дитину - виховуйте, відповідайте за неї, а не перекладайте увесь клопіт на плечі держави! Скільки їх, які прикриваючись малими дітьми, безсовісно залазять у кишеню бюджету, іншими словами в кишеню до всіх працюючих громадян?
Ірина ЛИТВИНЕНКО.
|